Кожна людина, яка чула про психотерапію, знає, що психотерапевти чомусь часто працюють саме з дитячим періодом клієнта. У цій невеликій нотатці я хочу трохи прояснити цю тему.
Ті з нас, хто живе усвідомлено і розуміє, що його благополуччя – це його відповідальність, справедливо вважають, що можуть побудувати щасливе та ефективне життя. Однак коли вони починають здійснювати це на практиці (засновувати бізнес, будувати кар’єру, створювати міцну сім’ю, лікувати хронічні захворювання тощо), то з’ясовується, що виникають певні обмеження, які або ускладнюють досягнення цих цілей, або взагалі унеможливлюють. І ці обмеження можуть з’явитися у будь-якому вигляді у будь-якій сфері життя. Це і є вплив того самого минулого. Найчастіші обмеження – це ті налаштування, які людина отримує в сім’ї. І навіть не те, щоб людина вважала їх правильними – вона просто так живе і навіть не усвідомлює цього. І якщо в налаштуваннях людини чогось немає, то спроба жити по-іншому викликає надзвичайний стрес.
Наведу кілька простих прикладів для ілюстрації.
Уявіть дитину, яку виховують дуже суворі батьки, буквально затюкують і точно не дають покерувати чимось, зробити у дрібницях власний вибір. Ця дитина дуже вихована, добре вчиться, у школі тиха, цілком можливо вдало знаходить сферу своєї професійної реалізації. А далі він або вона знаходять роботу за спеціальністю, стає хорошим фахівцем і … необхідно просуватися кар’єрними сходами. А для цього, швидше за все, доведеться стати керівником, де потрібно вміти і керувати, і домовлятися, і тиснути, і можливо залякувати, тобто впливати силою. І можна тільки уявити який стрес все це викличе у людини, яку з дитинства затюкували.
Уявіть дівчинку, яку виховали мама та бабуся, все дитинство розповідаючи, що «всі мужики – козли». А якщо ще мама з татом розлучалися, і дівчинка з татом особливо не спілкується, то й зовсім негативна картина виходить. Потім така дівчинка з дефіцитом любові батька та переконанням від мами з бабусею, виростає та щиро хоче зустріти доброго хлопця та створити щасливу родину. А насправді виходить зустріти такого як у переконанні, тобто “козла”, бо налаштування такі, і влипнути у важкі співзалежні стосунки, бо дуже не вистачало батька у її житті.
Як же так виходить? Почнемо з того, що левову частку інформації про себе, інших та світ, людина засвоює в дитинстві. За деякими даними, до шести років людина засвоює 75%! від усього, що вона взагалі засвоїть у житті. У такому віці, зрозуміло, дитина не може якось усвідомлювати, аналізувати, фільтрувати інформацію або давати їй оцінку. Більше того, дитина не має жодних захистів від батьків, відповідно вона прийме від них усе, що вони будуть “впихувати”, навіть якщо це неприємно або шкідливо. І ось на таких умовах у дитині формуються базові переконання, можна сказати, про все на світі. Вона складає уявлення про себе, про інших та взаємини з цими іншими, про дорослі ролі, про те який цей, тощо.
І ось, коли доросла людина з якоюсь проблемою приходить до психолога чи психотерапевта, то вважається, що досвід можна просто усвідомити, і це має допомогти клієнту вирішити проблему. І справді, коли людина усвідомила механізм проблеми, їй справді стає легше, але далі вона йде в життя і робить ті ж помилки. Але є практика пояснення, а є практика рішення. Тобто виходить, досвід потрібно не просто усвідомити, а й опрацювати, потрібно змінити ті наслідки, які він несе для життя клієнта. Саме це дозволяє зробити якісну психотерапію. В інтегральному нейропрограмуванні, яке я практикую, існують дуже ефективні психотехнології, що дозволяють справді нейтралізувати негативний вплив минулого. І, прибравши обмеження особистого досвіду, можна ставити найсміливіші цілі та досягати їх!
“Наш досвід – це не те, що з нами було, а те, що ми зробили з тим, що з нами було” – О. Хакслі.
Чекаю Вас на своїх консультаціях!!!
