Можливо я зараз говоритиму про елементарні і всім відомі речі. Проте ці речі зустрічаються постійно в нашому житті. І, ставши фахівцем у галузі психології та психотерапії, не можу не звернути на це увагу.
Почнемо з того, що в нашому суспільстві та нашій культурі не особливо прийнято ходити психологами, на терапію, на групові зустрічі з психологом, відвідувати тренінги тощо. Люди не завжди розуміють, навіщо це треба. Тим більше, це ще й грошей варте і іноді чималих. І існують різні думки, типу душевно поспілкувався з другом – це як сходив до психолога, побував на природі – теж як сходив до психолога, напився – взагалі як пройшов курс психотерапії. Жартую, звісно. Але все ж таки, багато людей дійсно вважають відвідування психолога або психотерапевта просто дурницею. Це у нас такий пережиток радянського минулого, мабуть. А ще стереотип, що якщо звернувся за допомогою до психолога, то слабак чи взагалі псих, у сенсі проблеми із психікою якісь. І зараз звичайно з’явилися факультети психології мало не у всіх ВНЗ, але чи багато людей сприймає серйозно психологів, і хочуть отримувати психологічну допомогу у своєму житті? Не впевнена.
Крім негативних стереотипів, пов’язаних із відвідуванням психолога, є ще брак відповідальності. Коли людина стикається з якоюсь серйозною проблемою, з реально кризовим станом, вона має вибір: або справді вирішувати проблему, або навчитися з нею жити і нічого не вирішувати і не змінювати. І недолік відповідальності проявляється в тому, що людина пояснює свої проблеми не власними помилками, а тим, що «так склалися обставини» або «така доля», чи винні батьки, чи ще хтось. Справді, іноді складно визнавати, що погано живеш не через те, що доля – лиходійка, а через те, що приймав невдалі рішення. Або не приймав ніяких рішень і нічого не робив, коли потрібно було робити. Але вирішити проблему можливо тоді й тільки тоді, коли людина визнає, що сама є причиною всього, що з нею відбувається. Далі схема приблизно така: людина щось змінює у собі, причини йдуть – проблема вирішується. Тут, щоправда, виникає ще кілька питань: як з’ясувати причини, як змінитися, а що буде замість проблеми? Для цього й необхідні психологи та психотерапевти. Саме ці фахівці покликані розбиратися у внутрішніх налаштуваннях людини та змінювати їх.
Але все ж таки значна частина людей вибирає не вирішувати свої проблеми. На жаль. Таким психологи всякі не потрібні, вони й так все знають. Вони, при цьому, себе успішно переконують у тому, що вони не вибирали це все. Це обставини, доля, що завгодно, але тільки не їхня відповідальність. І вони пристосовуються до обставин, що склалися в їхньому житті, різними способами. (Про способи жити не вирішуючи проблем я напишу в окремій статті, зараз на цьому не зупинятимуся.) І живуть із постійними проблемами в особистому житті, наприклад. Або неспроможні себе реалізувати професійно. Або ж приносять себе в жертву сім’ї чи роботі. Або, можливо, є об’єктами маніпуляцій всіх і вся, не розуміючи як вибудовувати взаємини з оточуючими. Список можна продовжувати. І все ж не наважуються зазирнути правді у вічі і визнати, що загрузли в проблемах і самі по собі вони чомусь не вирішуються. І терплять, терплять, терплять… Коли це все триває роками, то переконують себе: нічого страшного, всі так живуть.
Насамкінець хочу сказати, що не треба терпіти, треба зважитися і діяти. Відповідальність за своє життя – це чудово, це означає бути господарем свого життя.
Чекаю Вас на своїх консультаціях!
