Хочу в цій статті торкнутися дуже важливої теми співзалежних стосунків. Відразу зазначу, що співзалежні відносини можуть виникати між різними членами сім’ї та між партнерами. І тут конкретно йтиметься про співзалежність мами та дитини, з цього все починається. А ще конкретніше, поговоримо про співзалежність матері та її дорослої дитини. У ранньому дитинстві співзалежність матері та дитини абсолютно нормальна і навіть обов’язкова. Вона дає дитині можливість вижити, а матері – те саме щастя материнства. Але коли ця дитина виростає, стає дорослою і має вже жити самостійно, а співзалежність, як і раніше, ще сильна, то це вже стає проблемою.
Чому це проблема?
У разі співзалежних стосунків з мамою, будь-який рух, який доросла дитина робить у бік своєї свободи та самостійності, тут же знаходитиме відгук з боку матері. Мати не дуже охоче відпускатиме своє чадо або взагалі заблокує всі подібні спроби. Відповідно, таким «дітям» вкрай складно розбудовувати своє власне життя. Їм складно створити свою сім’ю, зайнятися улюбленою справою, виїхати в іншу країну і ще багато може бути варіантів, які мамі не сподобаються.
Хто ці мама та дитина? Які вони? Чому ця співзалежність триває патологічно довго, іноді все життя? Почнемо з мами. Вона безумовно має невирішені проблеми, їй важко спиратися на себе, їй складно наодинці із собою. Вона не самодостатня, вона потребує близької людини. І тому їй складно відпустити дитину у життя. Виглядати це може дуже по-різному. Мати може бути деспотичною та егоїстичною, при цьому зневажати своєю дорослу дитину. А може бути дуже лагідною, турботливою і люблячою, але при цьому наполегливо зберігати вплив на життя свого чада.
Що стосується дитини, то вона теж, навіть стаючи дорослою, потребує матусі. Йому чи їй без мами самотньо та страшно. Або така людина звикла жити з думкою, що вона дуже завдячує своїй мамі. Така доросла дитина теж має проблеми з опорою на себе та самодостатністю. Вона не дуже щаслива віч-на-віч із самою собою. Таким чином, співзалежність несе вторинні вигоди обом і підміняє собою реалізованість у соціумі, поруч із іншими людьми.
Які форми може набувати співзалежності з матір’ю?
Мама та її доросла дитина можуть жити разом. При цьому заробляти гроші може як мама, так і дитина. І вони дуже прив’язані одне до одного, аж до того, що це може набувати форми свого роду «шлюбу», незалежно від статі дитини. У такому «шлюбі» і мамі та дитині насправді досить комфортно жити. І змінити цю ситуацію, наприклад, дитині знайти партнера та створити з ним сім’ю, буде досить складно. Навіть просто з’їхати від мами на окрему квартиру також буде досить складно.
Ще поширений варіант, коли мама і дитина разом не живуть, але, завжди «на зв’язку». Вони постійно радяться/підтримують один одного/діляться почуттями та враженнями тощо. Вони можуть годинами розмовляти по телефону. Мами фізично поруч немає, та її вплив зберігається. У такому разі дитина, як правило, враховує думку мами з будь-яких питань, а то й взагалі не наважується щось робити без її схвалення. Або, дитина і рада була б щось для себе вирішити самостійно, але мама обов’язково запитає, щось порадить, умовить чи відговорить. А якщо зробити по-своєму, мама образиться, засмутиться, розсердитися, захворіє та інше в такому дусі.
У деяких випадках, навіть після смерті мами, дитина вибудовує своє життя та вчинки з точки зору «а що на це сказала б моя мама?». Також мамин відхід із життя така дитина може вважати просто катастрофічною втратою, після якої неможливо повноцінно радіти життю.
Ще своєрідною формою співзалежності може бути «бунтарське» поведінка дитини, свєрідний антисценарій. Якщо дитина виросла поряд з матір’ю, яка її не любила, не підтримувала, принижувала і всіляко ображала, вона у дорослому житті робитиме все наперекір матері. І навіть якщо мати наполягатиме на розумних і здорових рішеннях, дитина все одно зробить навпаки. І дитина точно впевнена у тому, що мама не впливає на неї. Але робити все навпаки – це не свобода.
Як вирішити цю проблему?
Якщо ви – доросла дитина, яка надмірно прив’язана до мами або у якої стосунки з мамою складні та драматичні, то співзалежність – це ваш випадок. І вам варто нарешті сепаруватись від мами. Мабуть, найкращий, надійний та екологічний спосіб позбутися співзалежності – це пройти психотерапію. В інтегральному нейропрограмуванні, яке я практикую, для цього є спеціальні психотехнології. Що це дасть? Це дасть розширення вашого кругозору та можливостей, більше дорослості, впевненості, свободи та опори на себе.
Якщо ви – мама, яка, наприклад, ніяк не може скинути з шиї свою дорослу дитину; якщо ви занадто поглинені життям своєї дитини, постійно переживаєте за неї, залучені до всього, що з нею відбувається, усвідомте – це співзалежність. І вам також необхідно пройти психотерапію, відпустити свою дитину, нарешті, і зайнятися власним життям.
Сепарація від мами – це один із кроків на шляху до амбітних цілей та успішного життя. Цей крок дуже важливий, якщо його не зробити, то дуже багато зусиль може не принести очікуваних результатів. Важливо розуміти, що після прибирання співзалежності, мама вас продовжуватиме любити і ви маму теж. А ваші відносини перейдуть на інший рівень, рівень відносин двох дорослих людей. Для того, щоб чогось хотіти і досягати в житті, дуже важливо мати свободу вибору, опору на себе і свої ресурси, бути дорослою людиною і господарем свого життя. І кожен може досягти такого стану.
Чекаю Вас на своїх консультаціях!
